Оскарження незаконного звільнення

В законодавстві про працю чітко прописані підстави, за яких роботодавець може звільнити працівника з власної ініціативи, а також міститься підґрунтя для захисту прав та інтересів працівника у разі їх порушення. При цьому кожна справа зі звільненням обростає своїми індивідуальними нюансами, зокрема, нерідко має місце конфлікт особистого характеру між роботодавцем та працівником.

Іноді навіть ухвалення судом рішення щодо поновлення працівника на роботі не ставить крапки у справі. Працівникові доводиться подавати ще один позов до суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Однак оскільки йдеться про стягнення зарплати за кілька місяців, то судова тяганина цілком виправдана. Головне – добре підготуватися до неї.

Позасудовий та судовий шлях захисту

Підстави припинення трудового договору та його розірвання з ініціативи роботодавця містяться в статтях 36, 40 та 41 Кодексу законів про працю (КЗпП) України. При цьому в статті 40 також вказані випадки, коли звільнення не допускається навіть за наявності підстав. Зокрема, це період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці. Крім того, статтею 184 закріплюється заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а одиноких матерів – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

Однак в ряді випадків роботодавці свідомо тлумачать положення закону некоректно та звільняють працівників без належного правового обґрунтування. Незаконно звільнений працівник може скористатися відповідними механізмами захисту своїх прав та інтересів в позасудовому та судовому порядку. Позасудовий порядок оскарження звільнення полягає в зверненні до комісії по трудових спорах (КТС), якщо така комісія створена на підприємстві. Якщо ні – то можна звернутися зі скаргою до територіального відділення Держслужби з питань праці.

У разі неефективності позасудового шляху або відразу працівник може звернутися до суду. При цьому в цій категорії справ в позовні вимоги входить не тільки поновлення на роботі, а й стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та компенсація моральної шкоди. Якщо питання таки розглядалося КТС, то на звернення до суду для оскарження рішення комісії працівникові відводиться 10 днів з моменту вручення виписки з протоколу відповідного засідання комісії.

Особливості дотримання строків у цій категорії трудових спорів

Вказівка щодо строку подання позову у справах про звільнення міститься в ст. 233 КЗпП України. Для вирішення такого спору працівник може звернутися до суду в місячний строк. При цьому відлік починається з моменту вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Розгляд таких справ судом має тривати не більше одного місяця. У виняткових випадках, суд ухвалою може продовжити розгляд ще на один місяць.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню. Документально поновлення на роботі має бути оформлене з дати звільнення, а не з моменту винесення судом відповідного рішення.

Крім вказаного вище в цій категорії трудових спорів заслуговує на увагу виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Законом встановлений граничний період для такої виплати – не більш як за один рік. Однак якщо розгляд трудового спору не з вини працівника триває більше року, то виплата здійснюється за весь відповідний період. Поряд з цим, працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди, бо втрата роботи часто тягне за собою розірвання соціальних зв’язків, додаткові зусилля для організації життя та репутаційні збитки.

Ми маємо досвід та розуміння вирішення складних ситуацій, тому будемо раді допомогти, звертайтесь.

Наші контакти: +38044 334-42-55, [email protected]