В

Визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг

Після того як торгова марка чи бренд набирає популярності на ринку, ба більше – стає еталоном, у декого з’являється спокуса скопіювати це, тобто зробити дуже схожий продукт, щоб ввести в оману споживачів. В результаті схожий продукт купують, плутаючи з еталоном. 
 
Такий процес відбувається не просто на рівні копіювання брендової айдентики – копіювальник отримує державне свідоцтво на свій знак. І тоді у власника знака-еталону залишається єдиний шлях, щоб прибрати такого недобросовісного конкурента з ринку – це звернутися до суду для визнання відповідного свідоцтва на знак для товарів та послуг недійсним.
 
Особливості подання позову
Підстави для подання позову про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним (повністю або частково) містяться в статті 19 Закону України № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993, а саме:
  • невідповідність зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;
  • наявність у свідоцтві елементів зображення ТМ та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
  • отримання свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Крім того, орієнтиром в цьому питанні є стаття 6 quinquies (В) Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. Зокрема, товарні знаки можуть бути відхилені при реєстрації/ визнані недійсними, якщо:
  • можуть порушити права, набуті третіми особами;
  • позбавлені будь-яких відмітних ознак;
  • суперечать моралі чи громадському порядку;
  • можуть ввести в оману громадськість.
Зазвичай позови в цій категорії справ подаються до двох відповідачів:
  1. до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (раніше – до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» УКРПАТЕНТ);
  2. до суб’єкта, який порушив права позивача на об’єкт інтелектуальної власності.
 
При цьому потрібно врахувати такий нюанс, як строк позовної давності. Хоча він складає три роки, перебіг розпочинається з моменту виникнення конфлікту на ринку подібних товарів та послуг (а не з моменту появи скопійованої ТМ на ринку).
 
Визначальні чинники в прийнятті судом рішення та його наслідки
В таких судових розглядах обов’язково призначається експертиза у сфері інтелектуальної власності, під час якої аналізується схожість знаків за фонетичними, семантичними та графічними ознаками, а саме з’ясовуються питання:
  • чи є схожими знаки, що порівнюються, настільки, що їх можна сплутати;
  • чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману стосовно місця походження та якості товарів, що ним позначені;
  • які частини зображення є тотожними з іншим зображенням тощо.
Як показує судова практика, вирішальну роль при порівнянні та оцінюванні двох ТМ відіграє їхнє сприйняття пересічним споживачем. Тобто йдеться про сприйняття в цілому, попри різницю окремих елементів.
 
Якщо суд задовольняє вимоги позивача стосовно визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг, то Національний орган інтелектуальної власності Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» зобов’язаний внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю або частково відповідного свідоцтва.
 
Крім того, оголошення про це публікується в офіційному бюлетені «Промислова власність». Свідоцтво або його частина, що визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності.
 

Ми маємо досвід та розуміння вирішення складних ситуацій, тому будемо раді допомогти, звертайтесь.

Наші контакти: +38044 334-42-55, [email protected]