В
Визнання права власності на частку у спільному майні подружжя
Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлюється презумпція спільності права власності подружжя, а статтею 70 Сімейного кодексу України закріплюється загальне правило, за яким частки майна дружини та чоловіка у разі поділу є рівними.
Однак іноді, перебуваючи в шлюбі, один з подружжя прагне закріпити певне майно тільки за собою. Наприклад, оформляє на себе об’єкт нерухомості через договір дарування (замість купівлі-продажу). І така нерухомість стає його особистою приватною власністю. При цьому майно насправді купується за кошти, нажиті під час шлюбу. За таких обставин другий з подружжя при розлученні та поділі майна цілком може подавати позов про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Причини подання позовів цієї категорії
За яких обставин майно є або може стати особистою приватною власністю дружини або чоловіка? Насамперед, перелік таких обставин визначений в ст. 57 СК України:
-
майно, набуте до шлюбу;
-
успадковане під час шлюбу майно;
-
майно, що набуте під час шлюбу за договором дарування;
-
майно, придбане за особисті кошти;
-
житло або земельна ділянка, отримані шляхом приватизації одним з подружжя під час шлюбу.
Крім того, режим спільної сумісної власності на майно може бути змінений за домовленістю між подружжям. Згідно зі ст. 64 СК України, один з подружжя може продати або подарувати свою частку у праві спільної сумісної власності, оформивши це відповідним договором купівлі-продажу або дарування. При цьому, такий договір повинен бути посвідчений нотаріусом. Також відповідно до ст. 69 СК України подружжя може поділити майно без розірвання шлюбу. Наслідком теж буде зміна правового режиму майна – у кожного з подружжя з’явиться особиста приватна власність.
Причина подання значної частини позовів цієї категорії – бажання одного з подружжя отримати право на частку майна, яке є особистою приватною власністю другого. Ще одна поширена причина – прагнення відступити від принципу рівності часток при поділі майна та отримати більшу частку (наприклад, у зв’язку з потребою утримувати спільних дітей).
Особливості доказування позицій сторін
Якщо у одного з подружжя є майно, що належить йому на правах особистої приватної власності, то законодавством та судом береться до уваги:
-
спільні трудові чи грошові затрати на це майно;
-
участь в утриманні цього майна.
Наведемо приклад. Дружина отримала від батьків за договором дарування недобудований будинок. Чоловік за роки шлюбу допоміг завершити будівництво та обладнати присадибну ділянку. Для цього він їздив на заробітки за кордон кілька років поспіль. В результаті будинок виріс в ціні вдвічі. Після розлучення чоловік домагається визнання за ним права власності на частку у цьому будинку. Свою участь у будівельних роботах він може довести зокрема документами, що свідчать про купівлю будівельних матеріалів. Також він може залучити свідків – майстрів, які виконували відповідні будівельні роботи та отримували від чоловіка оплату.
Досить складним є доказування того, що майно придбане у шлюбі за власні кошти одного з подружжя. Адже за ст. 61 СК України заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя є об'єктом права спільної сумісної власності. А отже, потрібно довести, що кошти вже були у одного з подружжя до шлюбу або були йому подаровані під час шлюбу. В іншому випадку майно вважається таким, що належить подружжю на правах спільної сумісної власності.
Справи цієї категорії бувають ускладнені тим, що крім нерухомого та рухомого майна, у одного з подружжя можуть бути приховані вклади у фінансових установах, а також корпоративні права в господарських товариствах. Кожна така справа обростає багатьма індивідуальними нюансами, а її результати можуть залежати від багатьох обставин – зокрема, від наявності чи відсутності на утриманні одного з подружжя неповнолітніх дітей або непрацездатних повнолітніх дітей тощо.
Ми маємо досвід та розуміння вирішення складних ситуацій, тому будемо раді допомогти, звертайтесь.
Наші контакти: +38044 334-42-55, [email protected]