В

Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні

Оновлено: листопад 2026
 
Іноземна компанія виграла арбітраж в ICC, LCIA, SCC чи іншій інституції проти українського контрагента, але той не платить. Щоб стягнути кошти з його рахунків і майна в Україні, рішення треба визнати і отримати дозвіл на виконання в українському суді. Процедура проходить в одному суді, має чіткі строки і вичерпний перелік підстав для відмови. Проте з 2022 року суди особливо ретельно перевіряють рішення на відповідність публічному порядку, зокрема санкційним обмеженням.
 
Коли і куди звертатися
Порядок визначають статті 474–482 Цивільного процесуального кодексу України і Нью-Йоркська конвенція 1958 року:
  • рішення арбітражу з місцем за межами України визнається і виконується, якщо це передбачено міжнародним договором або за принципом взаємності. Взаємність вважається існуючою, доки не доведено інше (ст. 474 ЦПК);
  • заяву розглядають, якщо боржник має місцезнаходження або місце проживання в Україні. Якщо ні — якщо в Україні є його майно (ст. 475 ЦПК);
  • заяву подають до Київського апеляційного суду, незалежно від місцезнаходження боржника;
  • строк — три роки з дня ухвалення арбітражного рішення. Пропущений строк суд може поновити лише з поважних причин (ч. 3, 4 ст. 475 ЦПК).
Документи
Заяву подає стягувач або його представник. До неї додають:
  • оригінал або належно засвідчену копію арбітражного рішення;
  • оригінал або засвідчену копію арбітражної угоди;
  • засвідчений переклад цих документів українською мовою;
  • довіреність на адвоката і витяг з торговельного реєстру стягувача з апостилем або легалізацією.
У заяві зазначають, зокрема, дату отримання рішення стягувачем, відомості про боржника і майно, на яке планують звернути стягнення (ст. 476 ЦПК).
 
Розгляд справи
Київський апеляційний суд повідомляє боржника і розглядає заяву в судовому засіданні. Боржник може подати заперечення. Суть спору суд не переглядає і не оцінює, чи правильно арбітраж вирішив справу. Він лише перевіряє, чи є підстави для відмови. Ухвалу Київського апеляційного суду можна оскаржити до Верховного Суду, який у цих справах діє як суд апеляційної інстанції.
 
Підстави для відмови повторюють ст. V Нью-Йоркської конвенції:
  • арбітражна угода недійсна або сторона була недієздатною;
  • боржника не повідомили належним чином про арбітраж або він не міг подати пояснення;
  • рішення стосується спору, не передбаченого арбітражною угодою;
  • склад арбітражу чи процедура не відповідали угоді сторін;
  • рішення не стало обов'язковим, скасоване або зупинене;
  • спір не може бути предметом арбітражу за українським правом;
  • визнання рішення суперечить публічному порядку України.
Публічний порядок і санкції
З 2022 року публічний порядок став найчутливішою підставою. Верховний Суд у постанові від 15 січня 2026 року у справі № 824/157/23 відмовив у визнанні рішення арбітражу ad hoc. Йшлося про стягнення з української компанії за договором поруки, укладеним уже під час воєнного стану. Суд дійшов висновку, що арбітраж використали для обходу санкційних обмежень і мораторію на відчуження активів осіб, пов'язаних з державою-агресором. Суд зобов'язаний перевіряти таке порушення з власної ініціативи, навіть якщо боржник на нього не посилається.
 
Тому якщо серед учасників угоди, власників чи кінцевих бенефіціарів сторін є особи з держави-агресора або підсанкційні особи, ризик відмови високий. Його варто оцінити ще до подання заяви.
 
Забезпечення і виконання
Щоб боржник не вивів активи, поки триває розгляд, разом із заявою можна просити суд вжити заходів забезпечення, зокрема арештувати кошти на рахунках. Після того як ухвала про визнання набрала законної сили, суд видає виконавчий лист. Його пред'являють державному або приватному виконавцю за Законом України «Про виконавче провадження». Якщо рішення виражене в іноземній валюті, стягнення відбувається в цій валюті.
 
Якщо місцем арбітражу є Україна, наприклад у справах МКАС при ТПП України, заяву подають до апеляційного суду за місцем арбітражу. Строк той самий — три роки.
 
Послуги фірми
  • оцінка перспектив визнання іноземного арбітражного рішення, зокрема санкційних ризиків;
  • пошук активів боржника в Україні;
  • підготовка, засвідчення і переклад документів;
  • подання заяв про визнання і надання дозволу на виконання до Київського апеляційного суду;
  • арешт коштів і майна боржника на час розгляду;
  • представництво у Верховному Суді;
  • захист боржників від визнання арбітражних рішень;
  • супровід примусового виконання в державній і приватній виконавчій службі.