А

Аналіз законопроекту № 9151 від 15.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України»

З метою вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України, підвищення ефективності виконання ним своїх функцій, більш чіткого визначення його статусу у системі судів загальної юрисдикції, Верховною Радою був прийнятий законопроект № 9151 від 15.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» який наразі знаходиться на підписі Президента України.

Проектом передбачається внесення низки суттєвих змін до Господарського процесуального, Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також деяких законів України, що регулюють здійснення судочинства в Україні.

1. Законопроектом розширені повноваження Верховного Суду України щодо розгляду справ, які належать до сфери його компетенції.
Нагадаємо, що процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для перегляду рішень ВСУ. Це:

неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж самої норми матеріального права щодо подібних суспільних відносин, якщо таке застосування призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень; 

встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

І навіть у випадку перегляду справи, ВСУ не мав повноважень щодо винесення самостійного рішення. У разі виявлення неоднакового застосування норм матеріального права судом, що призвело до прийняття незаконного рішення, ВСУ зобов’язаний був передати справу на новий розгляд. Такий порядок значно подовжував процедуру захисту законних прав та інтересів учасників процесу.

Новим законопроектом пропонується надання ВСУ повноважень щодо винесення рішення за результатами розгляду справ, які відповідно до положень вищезазначених кодексів, підлягають розгляду ВСУ.

Передбачено, що у випадку перегляду судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону та виявлення незаконності прийняття такого рішення, ВСУ в обов’язковому порядку скасовує це рішення повністю або частково та постановляє нове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з відповідного питання.

Щодо рішень, які переглядаються ВСУ з підстави, зазначеної у п. 2, ВСУ має право як постановити нове рішення самостійно, так і направити його на новий розгляд. Рішення ВСУ приймається у формі  Постанови.

2. У законопроекті встановлюється обов’язок судів при розгляді справ та виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, обов’язково враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

З цією метою усі рішення, що приймаються ВСУ, мають бути опубліковані на офіційному сайті суду не пізніше ніж 10 днів з моменту їх прийняття.

3. Законопроектом пропонується внести зміни у порядок перегляду справ у Верховному Суді України. Справи переглядатимуться колегією суддів зі складу відповідної палати, а у визначених процесуальним законом випадках – спільним засіданням палат або всім складом Верховного Суду України.

4. Проектом також передбачені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими:

збільшується кількість посад суддів Верховного Суду України з 20-ти до 48-ми, тобто до кількості суддів, які наразі обіймають ці посади; 

відновлюються судові палати; 

запроваджується посада Першого заступника Голови Верховного Суду України, а також збільшується кількість заступників Голови Верховного Суду України з 1-го до 4-х, які одночасно обійматимуть посади секретарів палат;

запроваджуються посади заступників секретарів палат, які обиратимуться Пленумом Верховного Суду України.

5. Законопроектом вирішено питання щодо механізмів розгляду справ, які наразі накопичилися у Верховному Суді України.

Так касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких скарг, але не пізніше ніж до 1 листопада 2011 року.

Зазначені вище касаційні скарги (подання), подані до Верховного Суду України після 15 жовтня 2010 року, касаційні скарги (подання) не призначені ним до розгляду до 15 жовтня 2010 року включно, а також справи, не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Скарги на судові рішення у цивільних справах у зв’язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, а подані після 15 жовтня 2010 року - передаються до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Цивільні, господарські та адміністративні справи, допущені до розгляду за винятковими обставинами до набрання чинності цим Законом, розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом.

6. Законопроектом також передбачено внесення змін до Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких на Раду суддів України покладатиметься обов’язок затвердження за погодженням з Державною судовою адміністрацією переліку рішень судів загальної юрисдикції, які підлягають включенню до Єдиного Державного Реєстру судових рішень.

Такий підхід дасть змогу, щонайменше, уникнути занесення до Реєстру однакових рішень, спростити  пошук необхідної судової практики шляхом зменшення результатів пошуку. Обов’язок регулярного аналізу судових рішень дасть змогу швидше виявляти випадки неправильного застосування судами окремих норм права та прискорити формування відповідної судової практики.