З 09 березня 2011 року виконавче провадження здійснюється на підставі прийнятої Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про виконавче провадження».

1. Чи вирішує, на Ваш погляд, нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» ті завдання, заради яких вона ухвалювалася? Якщо так - то чи не містяться у Законі перегини, які можуть зачіпати права боржників?

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження під час якого здійснюється примусове виконання судових рішень, і якщо на стадії судового розгляду справи сторони повинні мати та мають однакові процесуальні права, то на стадії виконання таких судових рішень, на мою суб’єктивну думку, рівність прав сторін не є обов’язковою. Адже непоодинокі випадки коли Боржник зловживаючи своїми правами затягує виконання рішення суду.

Прийнята Верховною Радою України нова редакція Закону дещо обмежила права боржників під час здійснення виконавчого провадження, але жодним чином не позбавила їх основних прав на цій стадії.

2. Які позитивні моменти в новому Законі Ви б відзначили?

Щодо позитивних змін, то я виділив би наступні: 

• зменшення строку на пред’явлення виконавчого документу до виконання з трьох років до одного (ст. 22 Закону);
• покладення обов’язку на боржника повідомити виконавчу службу про добровільне виконання рішення суду (ст. 27 Закону); 
• зміна порядку надсилання документів виконавчого провадження боржникам - боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі  (ст. 31 Закону);
• право боржника оскаржити дії державного виконавця лише в судовому порядку (ст. 82 Закону).

3. На Ваш погляд, чи не вплине нова редакція Закону на довіру до банків і фінансово-кредитних установ, що, можливо, можуть використовувати «репресивні» новели Закону по відношенню до боржників?

На мою думку ні, рішення суду є обов’язковим для виконання в незалежності від того хто є Стягувачем - банк, фінансова установа чи інша юридична або фізична особа.

Відповідно до положень цивільного та господарського процесуальних кодексів, рішення вступає в силу після розгляду справи апеляційним судом або сплину часу на звернення до суду з апеляційною скаргою. Таким чином боржник має право на відстоювання своєї позиції в судах першої та апеляційної інстанції щодо заявлених вимог. А що стосується вимог банків та фінансових установ, то в більшій мірі такі вимоги є законними та грунтуються на укладених з боржниками кредитних договорах, і майже єдине, що може заперечити боржник кредитору це сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

4. Ст. 11 нової редакції Закону надає право державному виконавцю звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України. Конституційно таке обмеження? Як йому можна буде ефективно протистояти на практиці?

Так, відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Правові підстави для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон визначені статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», якими, зокрема, є дія неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань; порушення проти громадянина України кримінальної справи, подання щодо громадянина України цивільного позову до суду.

Крім цього, органам Державної прикордонної служби України на підставі пункту 4 статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів.

Таким чином, процедура надання тимчасового обмеження на перетин кордону боржником була передбачена і раніше, а прийнятим Законом була лише вдосконалена.

Щодо ефективної протидії цьому – за наявності підстав, оскарження такого рішення в встановленому законодавством порядку.

5. Наскільки доцільним, на Ваш погляд, є введення кримінальної та адміністративної відповідальності в новій редакції Закону, зокрема за погрози на адресу держвиконавця і опір йому?

Поряд з прийняттям Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції були прийняті зміни до низки нормативно правових актів, в тому числі до Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення, якими ввели кримінальну та адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та здійснення йому опору під час виконання ним своїх обов’язків.

Внесення таких змін є позитивним моментом, так як звуження прав боржників під час здійснення виконавчого провадження, може призвести до вчинення боржниками протизаконних дій щодо працівників державної виконавчої служби, а внесені зміни повинні запобігти цьому.

Крім цього, на мою думку, такі зміни повинні підняти авторитет державного виконавця.

6. Як Ви оцінюєте надання держвиконавцю права вирішувати, за рахунок якого майна боржника здійснювати стягнення?

Пунктом 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцеві вирішувати черговість стягнення на кошти та інше майно боржника.

Кошти, рухоме майно, нерухоме майно – така черговість стягнення на кошти та майно боржника, і стягнення за рахунок наступної черги можливе лише після неможливості стягнення за рахунок попередньої черги.

Таким чином, не поодинокими є випадками, коли державний виконавець має інформацію про наявне рухоме та нерухоме майно боржника, але рухоме майно (наприклад автомобіль) є в розшуку, натомість нерухоме майно є доступним для стягнення, але реалізація такого права є неможливим до моменту стягнення за рахунок рухомого майна.

З наданням права державному виконавцеві остаточно самостійно вирішувати черговість стягнення лише призведе до ефективності примусового виконання рішень судів, але за умови не зловживання державними виконавцями своїми правами.