О

Окремі аспекти спадкування

Відповідно до Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Слід зазначити, що спадкодавцем може бути лише фізична особа, а спадкоємцями – крім фізичних осіб можуть бути і юридичні особи, але лише за заповітом. Для встановлення факту смерті громадянина нотаріусу потрібно отримати від спадкоємця свідоцтво про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану.

Нотаріус заводить спадкову справу для того, щоб в подальшому оформити перехід спадщини до спадкоємців. Спадкова справа на майно та майнові права спадкодавця може бути заведена тільки одна, вона заводиться за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Підставою для відкриття провадження по спадковій справі нотаріусом може бути заява,  повідомлення, телеграма тощо від фізичної або юридичної особи.

Для заведення спадкової справи нотаріусу подаються документи, що підтверджують час і місце відкриття спадщини. 

  • На підтвердження часу відкриття спадщини (це день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою) нотаріусу подається свідоцтво про смерть спадкодавця або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису про смерть. 
  • На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Спадкова справа може бути заведена у будь-який час протягом строку, який встановлюється для прийняття чи відмови від спадщини. Тобто час відкриття спадщини і час відкриття спадкової справи може не збігатися. Також фізичним або юридичним особам не обов’язково звертатися до нотаріуса з метою відкриття спадкової справи.

Спадкоємці мають право передати спадкову справу іншому нотаріусу, але в межах одного нотаріального округу  після закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини і за наявності таких підстав:

  • припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (до передачі архіву приватного нотаріуса до відповідного державного нотаріального архіву);
  • зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса;
  • тимчасового блокування доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
  • анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
  • ліквідації державної нотаріальної контори (до передачі архіву контори до відповідного державного нотаріального архіву).

Для цього нотаріусу, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу, подається заява про передачу спадкової справи від усіх спадкоємців. Така заява може подаватися також представниками спадкоємців.

Прийняти спадщину чи відмовитись від неї потрібно у строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважатиметься таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Заяви про прийняття спадщини або відмову від неї можуть подаватися спадкоємцем особисто в письмовій формі за місцем відкриття спадщини (в такому випадку справжність підпису такої особи на заяві не підлягає нотаріальному засвідченню), або поштою (в такому випадку справжність підпису такої особи на заяві підлягає нотаріальному засвідченню).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців він не заявив про відмову від неї. В цьому аспекті є певні спірні моменти, як от, чи вважатиметься спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем, але за певний час до настання смерті спадкодавця відбув у тривале відрядження, таким, що прийняв спадщину, не здійснюючи жодних дій для цього? Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що так – особа в цьому випадку вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ЦК України.

Заява про відмову від прийняття спадщини, так само як і заява про прийняття спадщини, не може бути викладена з будь-якою умовою або із застереженням. Прийняття спадщини або відмова від її прийняття можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти частину спадщини, а від іншої частини спадщини відмовитись.

Після закінчення строку у 6 місяців для прийняття або відмови від прийняття спадщини частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Не обов’язково отримувати свідоцтво про право на спадщину особисто. Воно може бути видане нотаріусом представнику спадкоємця за умови наявності відповідних документів про повноваження законного представника або представника спадкоємця за довіреністю, яка передбачає повноваження представника на отримання такого свідоцтва. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (свідоцтво, державний акт). 

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Якщо нерухомість була оформлена до 2012 року (до початку дії  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) і інформація щодо неї не була перенесена до Державного реєстру за клопотанням власника (спадкодавця), то спадкоємцям обов’язково необхідно надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів для оформлення свідоцтва про право на спадщину на майно. Якщо необхідний нотаріусу правовстановлюючий документ на майно було пошкоджено, зіпсовано або втрачено і отримати дублікат неможливо через відсутність відповідних документів в органах, що їх видавали чи у їх правонаступників, чи в архівних установах, зазначене питання вирішується в судовому порядку.

На сьогоднішній день процедура набуття права власності на спадкове майно відбувається за спрощеною процедурою: нотаріус видаючи свідоцтво про право на спадщину, зокрема щодо нерухомого майна, одразу вносить його в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, тим самим реєструючи право власності спадкоємців, яке не потребує додаткових реєстраційних дій в інших державних чи місцевих органах та установах. 

Часто постає запитання, як бути спадкоємцям в тому випадку, коли власність спадкодавця, що входить до спадкової маси, була оформлена у шлюбі на другого з подружжя, який ще живий, адже за загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності? Тут закон каже наступне: другий із подружжя, який є живим, повинен звернутися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус, у свою чергу, повідомляє інших спадкоємців про включення до спадкової маси частки спільного майна подружжя, і якщо у інших спадкоємців не має заперечень щодо частки другого з подружжя, який є живим, то видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

На практиці, вказана вище заява до нотаріусу часто не подається, тож про склад спільного майна подружжя інші спадкоємці або не знають, або не мають змоги довести факт існування спільного майна подружжя  у нотаріальному процесі через те, що правовстановлюючі документи знаходяться у другого з подружжя, якого нотаріус не має права примусити надати ці документи.

В таких випадках спадкоємці можуть захистити свої порушені права лише в судовому порядку, звертаючись з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Через суд спадкоємці вже мають право витребувати правовстановлюючі документи для підтвердження своїх позовних вимог.

Позовна давність для таких справ встановлюється тривалістю у три роки і починає обчислюватися  від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 
Согласно Гражданскому кодексу Украины наследованием является переход прав и обязанностей (наследства) от физического лица, которое умерло (наследодателя) к другим лицам (наследникам).
Следует отметить, что наследодателем может быть только физическое лицо, а наследниками - кроме физических лиц могут быть и юридические лица, но только по завещанию.
Для установления факта смерти наследодателя нотариусу нужно получить от наследника свидетельство о смерти, выданного органом регистрации актов гражданского состояния.
Нотариус заводит наследственное дело для того, чтобы в дальнейшем оформить переход наследства к наследникам. Наследственное дело на имущество и имущественные права наследодателя может быть заведено только одно, оно заводится по месту открытия наследства.
Местом открытия наследства является последнее место жительства наследодателя. Если место жительства наследодателя неизвестно, местом открытия наследства является местонахождение недвижимого имущества или основной его части, а при отсутствии недвижимого имущества - местонахождение основной части движимого имущества.
Основанием для открытия производства по наследственному делу нотариусом может быть заявление, сообщение, телеграмма и т.п. от физического или юридического лица.
Для заведения наследственного дела нотариусу предоставляются документы, подтверждающие время и место открытия наследства.
В подтверждение времени открытия наследства (это день смерти лица или день, с которого оно объявляется умершим) нотариусу подается свидетельство о смерти наследодателя или выписка из Государственного реестра актов гражданского состояния граждан по соответствующей актовой записи о смерти.
В подтверждение места открытия наследства нотариусу подается справка органа местного самоуправления, жилищно-эксплуатационной организации, правления жилищно-строительного кооператива о регистрации места жительства наследодателя, домовая книга, в которой содержится запись о регистрации места жительства наследодателя.
Наследственное дело может быть заведено в любое время в течение срока, который устанавливается для принятия или отказа от наследства. То есть время открытия наследства и время открытия наследственного дела может не совпадать. Также физическим или юридическим лицам не обязательно обращаться к нотариусу с целью открытия наследственного дела.
Наследники имеют право передать наследственное дело другому нотариусу, но в пределах одного нотариального округа по истечении установленного законодательством срока для принятия наследства и при наличии следующих оснований:
1) прекращения нотариальной деятельности частного нотариуса (до передачи архива частного нотариуса в соответствующий государственный нотариальный архив)
2) приостановления нотариальной деятельности частного нотариуса;
3) временной блокировки доступа нотариуса в Государственный реестр прав на недвижимое имущество;
4) аннулирования доступа нотариуса в Государственный реестр прав на недвижимое имущество;
5) ликвидации государственной нотариальной конторы (до передачи архива конторы в соответствующий государственный нотариальный архив).
Для этого нотариусу, который ведет незаконченное наследственное дело или хранит законченное наследственное дело, подается заявление о передаче наследственного дела от всех наследников. Такое заявление может подаваться также представителями наследников.
Принять наследство или отказаться от него нужно в срок до шести месяцев, который начинается с момента открытия наследства. Если наследник в течение шести месяцев не подал в нотариальную контору заявление о принятии наследства, он будет считаться таким, что не принял наследство. Суд может определить наследнику, пропустившим срок для принятия наследства по уважительной причине, дополнительный срок, достаточный для подачи им заявления о принятии наследства.
Заявления о принятии наследства или отказе от него могут подаваться наследником лично в письменной форме по месту открытия наследства (в таком случае подлинность подписи такого лица на заявлении не подлежит нотариальному заверению), или по почте (в таком случае подлинность подписи такого лица на заявлении подлежит нотариальному заверению).
Наследник, который постоянно проживал вместе с наследодателем на время открытия наследства, считается принявшим наследство, если в течение 6 месяцев он не заявил об отказе от него.
В этом аспекте есть определенные спорные моменты, а именно: будет ли считаться наследник, который постоянно проживал с наследодателем, но за определенное время до наступления смерти наследодателя уехал в длительную командировку, принявшим наследство, не совершая никаких действий для этого? Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел считает, что да - лицо в этом случае считается принявшим наследство согласно Гражданского кодекса Украины.
Заявление об отказе от принятия наследства, так же как и заявление о принятии наследства, не может быть изложено с каким-либо условием или с оговорками.
Принятие наследства или отказ от его принятия могут иметь место в отношении всего наследственного имущества. Наследник не вправе принять часть наследства, а от другой части наследства отказаться.
По истечении срока в 6 месяцев для принятия или отказа от принятия наследства доля в наследстве не может быть увеличена на тех основаниям, что кто-нибудь из наследников отказывается от наследства в пользу других наследников. В таких случаях лицо, принявшее наследство, вправе распорядиться всем или частью имущества, полученного в порядке наследования, путем отчуждения его другому наследнику по договору купли-продажи, дарения, мены и т.
Не обязательно получать свидетельство о праве на наследство лично. Оно может быть выдано нотариусом представителю наследника при наличии соответствующих документов о полномочиях законного представителя или представителя наследника по доверенности, которая предусматривает полномочия представителя на получение такого свидетельства.
Выдача свидетельства о праве на наследство на имущество, право собственности на которое подлежит государственной регистрации, проводится нотариусом после предоставления документов, удостоверяющих право собственности наследодателя на такое имущество (свидетельство, государственный акт).
Если в состав наследственного имущества входит недвижимое имущество, нотариус получает информацию из Государственного реестра прав на недвижимое имущество путем непосредственного доступа к нему.
Если недвижимость была оформлена до 2012 года (до начала действия Государственного реестра прав на недвижимое имущество) и информация по ней не была перенесена в Государственный реестр по ходатайству собственника (наследодателя), то наследникам обязательно необходимо предоставить нотариусу оригиналы правоустанавливающих документов для оформления свидетельства о праве на наследство на имущество.
Если необходимый нотариусу правоустанавливающий документ на имущество был поврежден, испорчен или утрачен и получить дубликат невозможно из-за отсутствия соответствующих документов в органах, которые их выдавали или у их правопреемников, или в архивных учреждениях, данный вопрос решается в судебном порядке.
На сегодняшний день процедура приобретения права собственности на наследственное имущество происходит по упрощенной процедуре: нотариус выдавая свидетельство о праве на наследство, в частности в отношении недвижимого имущества, сразу вносит его в Государственный реестр прав на недвижимое имущество, тем самым регистрируя право собственности наследников, которое не требует дополнительных регистрационных действий в других государственных или местных органах и учреждениях.
Часто возникает вопрос, как быть наследникам в том случае, когда собственность наследодателя, которая входит в наследственную массу, была оформлена в браке на другого супруга, который еще жив, ведь по общему правилу имущество, приобретенное супругами во время брака, принадлежит жене и мужу на праве общей совместной собственности? Здесь закон говорит следующее: второй из супругов, который является живым, должен обратиться к нотариусу с заявлением о выдаче свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов. Нотариус, в свою очередь, уведомляет других наследников о включении в наследственную массу доли общего имущества супругов, и если у других наследников нет возражений относительно доли другого супруга, который является живым, то нотариус выдает ему свидетельство о праве собственности на долю в общем имуществе супругов .
На практике, указанное выше заявление нотариусу часто не подается, поэтому о составе общего имущества супругов другие наследники или не знают, или не имеют возможности доказать факт существования общего имущества супругов в нотариальном процессе из-за того, что правоустанавливающие документы находятся у второго супруга, которого нотариус не имеет права заставить предоставить эти документы.
В таких случаях наследники могут защитить свои нарушенные права только в судебном порядке, обращаясь с иском о признании права собственности на наследственное имущество. Через суд наследники уже имеют право истребовать правоустанавливающие документы для подтверждения своих исковых требований.
Исковая давность для таких дел устанавливается продолжительностью в три года и начинает исчисляться со дня, когда лицо узнало о нарушении своего права или о лице, которое его нарушило.