Як оголосити особу померлою - стаття Яни Будової для Економічна правда

У мирний час справи про оголошення фізичної особи померлою в українських судах були лише невеликою категорією. Але зараз, в обставинах ведення бойових дій на територіях нашої держави, не завжди є можливість встановити факт смерті особи, тому застосовується процедура формального закріплення через суд вірогідного припущення про таку смерть.

Досить велика кількість справ цієї категорії доходить аж до Верховного Суду, зокрема, тільки протягом перших чотирьох місяців поточного 2026 року їх розглядалося касаційною інстанцією не один десяток. Здебільшого справи про оголошення фізичної особи померлою стосуються військовослужбовців.

Спірних моментів в них два: перший – докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі особи, другий – строки звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою (два роки чи шість місяців) та момент, з якого ведеться відлік цих строків. Менше з тим, Верховний Суд з цього в цих справах вже має досить чітко сформовану правову позицію. Тому при належному аналізі справи та ретельній підготовці можна досить ефективно прогнозувати результати таких розглядів.

Законодавче підґрунтя

В судовій практиці широко застосовуються процедури встановлення фактів, що мають юридичне значення. Серед них – встановлення факту смерті особи. Однак визнання фізичної особи померлою – це зовсім інша процедура. Йдеться про так звану юридичну фікцію, техніко-правовий прийом, за якого суд припускає смерть особи (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) відбувається на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю протягом встановленого законом строку. Безпосередньо процедура такого оголошення через суд врегульована статтями 305-309 ЦПК України. Справи про оголошення особи померлою розглядаються колегіально: одним суддею і двома присяжними.

Звернення до суду

Заявником у справах цієї категорії може бути лише особа, яка має юридичну мету для звернення. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про оголошення особи померлою повинно бути зазначено мету.

В теперішньому контексті, коли до суду звертаються родичі військовослужбовців, потреба в оголошенні особи померлою виникає у зв’язку реалізацією певних прав:

на оформлення спадщини;
на отримання одноразової допомоги у зв’язку з загибеллю військовослужбовця;
на отримання пенсійного забезпечення по втраті годувальника;
на отримання інших виплат, передбачених законодавством;
на увіковічення пам'яті про померлого родичами.

Розглядаються такі справи в порядку окремого провадження. Тобто йдеться про різновид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи з метою охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Заінтересованими особами у таких справах виступають, як правило, відділи державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерство оборони України, військові частини.

Обставини та докази

Військовослужбовець зникає під час виконання бойового завдання (під час участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони). На підставі наказу командира військової частини проводиться службове розслідування. Акт такого розслідування займає чільне місце в доказовій базі для суду.

Зокрема, в акті має бути зазначено про відсутність фактів, що свідчать про невиконання чи неналежного виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також події та складу дисциплінарного проступку, адміністративного правопорушення чи злочину.

Далі розпочинається досудове розслідування в кримінальному провадженні, за фактом зникнення безвісти. Нацполіція вживає заходів, спрямованих на отримання відомостей про долю зниклого та перевіряє інформацію, яка може сприяти його розшуку.

Серед кроків за таких обставин – також запит до ДП «Український національний центр розбудови миру» Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо перебування військовослужбовця в полоні. В доказову базу додається відповідь про відсутність відомостей про перебування у полоні.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану можуть бути також:

письмові докази;
речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи;
висновки експертів;
копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник.

Суд може визнати надані докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі особи такими, що «не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть в певний час і за певних обставин».

Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2026 року за справою № 639/1567/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134322811

Постанова Верховного Суду від 4 березня 2026 року за справою № 279/2085/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134617148

Встановлення строків

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Однак досить часто суди відмовляють у визнанні особи померлою з формулюванням: «заява про оголошення особи померлим є передчасною». Наприклад, суд вважає, що оскільки територія, на якій зник військовослужбовець була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то воєнні дії на цій території ще не завершені. Тобто перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається.

І тут потрібно брати до уваги позицію Верховного Суду, яку часто цитують у цій категорії справ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123992364) зробила висновок, що шість місяців, про які йдеться в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

«Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України».

Постанова Верховного Суду від 4 березня 2026 року за справою № 761/684/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134540448

Джерелом офіційної інформації про момент завершення активних бойових дій є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376.

Момент відліку шестимісячного строку

З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи.

«Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності».

Постанова Верховного Суду від 18 березня 2026 року за справою № 940/517/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135234746

Обґрунтування строків

В даному випадку застосовується телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права, тобто увага зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Встановлення як мінімум шестимісячного строку до моменту оголошення особи померлою сприяє забезпеченню балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти оголошенню особи померлою поспіхом, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого – є потреба в правовій визначеності.

Шестимісячний строк, який обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Це сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Позиція Верховного Суду

«У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан загалом. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України».

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2026 року за справою № 352/1828/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135000516

Отже, словосполучення «від дня закінчення воєнних дій» варто тлумачити як визначення строку, який потрібно обраховувати від дня закінчення активних бойових дій на певній території України згідно з Переліком №376. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 і саме таке тлумачення багаторазово підтверджує поточна практика Верховного Суду.

Більше за посиланням.