ЗАПОВНЕННЯ ТРУДОВИХ КНИЖОК ТА ОФОРМЛЕННЯ ДУБЛІКАТУ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ

Зміст:
1. Заповнення трудових книжок
2. Особливості заповнення трудових книжок окремих категорій працівників.
3. Внесення змін до записів трудової книжки
4. Видача дублікату трудової книжки (вкладишу до неї).
5. Заповнення та видача трудової книжки при звільненні.
6. Відповідальність.

Хоча про порядок заповнення та оформлення трудових книжок написано досить багато матеріалів, дана тема з року в рік не втрачає своєї актуальності, що може свідчити як про її значимість, так і про наявність в українському законодавстві великої кількості неврегульованих питань з цього приводу, які ще потребують вирішення.

Трудова книжка відповідно до ст. 48 КЗпП є основним документом про трудову діяльність особи. Важлива роль цього документу полягає в тому, записи в ній про трудову діяльність є підтвердженням трудового стажу особи, який враховується при визначенні загального страхового стажу особи з метою нарахування та встановлення розміру пенсії, а також інших виплат, соціальних пільг та гарантій, розмір яких залежить від страхового стажу людини.

Трудові книжки є документами суворої звітності.

В Україні порядок ведення трудових книжок регулюється:
• Кодексом законів про працю (КзпП);
• постановою КМУ від 27.04.93 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі – Постанова № 301);
• Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58 (далі – Інструкція).

1. Заповнення трудових книжок

Трудові книжки ведуться на усіх працівників, що працюють на підприємствах, установах чи організаціях понад 5 днів.

Не становлять виключення власники (співвласники) підприємств, члени фермерських господарств, сезонні та тимчасові працівники, а також позаштатні працівники, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню та за них сплачується єдиний соціальний внесок.

Враховуючи значення  цього документу, п. 1.2. Інструкції передбачено, що трудові книжки раніше затверджених форм (1963 та 1975 років) не підлягають обміну у разі затвердження нової форми трудової книжки.

У ст. 24. КЗпП зазначено, що при  укладенні  трудового  договору  громадянин  зобов'язаний подати  паспорт  або інший документ,  що посвідчує особу,  трудову книжку,  а  у  випадках,  передбачених  законодавством,  -   також документ про  освіту (спеціальність,  кваліфікацію),  про  стан здоров'я  та  інші  документи.

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки, така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.
Якщо працівник, що приймається на роботу, раніше був військовослужбовцем - відповідно до пункту 2.18 Інструкції до трудових книжок за місцем роботи вносять окремим рядком відомості про час служби у Збройних Силах України та інших військах із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби. Підставою для занесення цих відомостей є військовий квиток. 

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Слід зазначити, що днем прийняття на роботу є день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу. Якщо цей день не вказаний в наказі, то днем початку роботи є день видання наказу. Якщо і наказ не був виданий, таким днем вважається день фактичного допуску до роботи.

Форму трудової книжки та вкладишу до неї затверджено Постановою № 301. Відповідно до зазначеної Постанови трудова книжка складається з титульного аркуша та чотирьох розділів: «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення», «Відомості  про  призначення  пенсії».

На титульному аркуші на підставі паспортних даних зазначаються прізвище, ім’я та по батькові без скорочень та абревіатур, а також дата народження працівника, дата заповнення трудової книжки, підписи власника трудової книжки (працівника) та особи, відповідальної за видачу трудових книжок, печатка підприємства. 

Розділ «Відомості про роботу» містить інформацію про прийняття, переведення, звільнення та деякі інші відомості про працівника та містить наступні графи:
• Графа 1 - № запису;
• Графа 2 - Дата;
• Графа 3 - Відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посиланням на статтю, пункт закону);
• Графа 4 - На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер).

При прийнятті працівника на роботу у графі 3 цього розділу як заголовок зазначається найменування місця роботи (підприємства, установи, організації). Під ним у тій же графі зазначаються назва відповідного підрозділу юридичної особи, куди працівник приймається, посада, найменування роботи, присвоєний розряд тощо.

У подальшому при переведенні працівника на тому ж підприємстві на іншу роботу/посаду, отриманні ним іншого розряду, такі відомості зазначаються новим записом без зазначення назви підприємства.

Усі записи до трудової книжки мають чітко відповідати тексту наказу, іншого документу, на підставі якого такі записи зроблені, з посиланням на дату, номер і найменування відповідного документа.

При звільненні працівника у підставі звільнення має бути чітко продубльована відповідна норма трудового законодавства. Не дозволяється формулювання підстави звільнення власними словами.

Відповідно до положень Інструкції до розділів «Відомості про нагородження» та «Відомості про заохочення» вносяться відомості про нагородження державними нагородами та відзнаками України, відомості про заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України, відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

До розділів не заносяться відомості про преміювання, передбачене системою заробітної плати юридичної особи.

Відомості до кожного з розділів вносяться за наскрізною нумерацією протягом усього періоду трудової діяльності працівника. У відповідних графах зазначаються назва підприємства, вид нагороди/заохочення, дата нагородження та підстава внесення запису.

Розділ  «Відомості  про  призначення  пенсії» заповнюється у разі призначення пенсії за віком шляхом проставлення у трудовій книжці органами соціального забезпечення ставиться штампу «Пенсію призначено». У трудових книжках раніше встановленого зразка зазначений штамп ставиться на першій сторінці.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Окрім відомостей, зазначених вище, окремим рядком до трудової книжки заносяться відомості про:
• про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; 
• про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); 
• про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, коли навчальні заклади вносять записи про навчання на денних відділеннях для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки; 
• про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачено зарахування цієї роботи до загального трудового стажу працівників; 
• про час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, у тому числі за перестарілим, який досяг 80-річного віку. 
• безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.

Зазначені відомості заносяться керівником підприємства або уповноваженим ним органом до розділу «Відомості про роботу».

Інструкцією передбачено, що у випадку заповнення усіх сторінок в трудовій книжці, вона доповнюється вкладишем. 

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється та ведеться власником або уповноваженим ним органом у такому ж порядку, що і трудова книжка. Без трудової книжки вкладиш до неї є недійсний. 

В незалежності від зразка трудової книжки (нового чи раніш установлених 1938 р. і 1974 р. зразків), вкладиш видається нового зразка. При видачі кожного вкладишу на титульній сторінці трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з надписом «Виданий вкладиш» та зазначаються його серія і номер. 

Кількість таких штампів на титульній сторінці має відповідати кількості вшитих в неї вкладишів. 

Трудова книжка та вкладиші до неї заповнюються двома мовами: українською та російською. При нумерації та зазначенні дат використовуються арабські цифри.

Положення Інструкції встановлюють обов’язок ознайомлення працівника з текстом запису, що вноситься до його трудової книжки. Такий текст повторюється в особовій картці працівника та надається йому для  ознайомлення під розписку.

2. Особливості заповнення трудових книжок окремих категорій працівників.

Студенти

Питання працевлаштування студентів та оформлення для них трудових книжок врегульовано у законодавстві не зовсім чітко та має свої нюанси порівняно із загальними правилами. 

По-перше, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальним закладом може бути внесений запис про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Такий запис вноситься на підставі наказів навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. 

Для осіб, які не мали трудових книжок на час навчання у вищих навчальних закладах, такі записи, вносяться до їхніх трудових книжок окремим рядком вже за місцем роботи з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів. Ці записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на цьому підприємстві.

Одразу ж виникає питання, яким чином має виконати положення даної норми роботодавець, який приймає на роботу студента, який навчається за денною формою навчання?

Як зазначалося раніше, п. 1.4. Інструкції встановлено, що для оформлення трудової книжки вперше працівник подає керівнику (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Проте документ про середню освіту (Атестат) знаходиться в особовій справі студента в Університеті, а документ про вищу освіту (Диплом), ним ще не отримано.

З цього приводу Міністерство праці та соціальної політики України 

у своєму листі від 22.03.2006 р. N 1993/0/14-06/13 висловило думку, що  за відсутності запису про час навчання у вищому навчальному закладі у трудовій книжці працівника (зокрема, і у зв'язку з неможливістю його внесення враховуючи відсутність на момент прийняття на роботу відповідного документа про освіту) даний період може бути підтверджений дипломом, довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про період навчання (пункт 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. N 637).

Тобто, наразі, при оформленні студента, який навчається за денною формою навчання, йому має бути оформлена трудова книжка без пред’явлення документа про навчання. Такий документ, а також запис про період навчання, робиться відповідною особою після закінчення навчання та отримання диплому.

Працівники у ФОП

Ведення трудових книжок особам, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), мають свої особливості.

По-перше, зазначені роботодавці вносять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, зареєстрованих в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Інструкцією встановлено, що усі записи, внесені до трудових книжок, підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який реєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.

Іншою особливістю є те, що згідно з пунктом 2.20-1 Інструкції трудові книжки працівників, що працюють у ФОП, зберігаються безпосередньо таких у працівників.

На жаль, до теперішнього часу неврегульованим залишається питання заповнення титульної сторінки трудових книжок працівників, першим роботодавцем яких є фізична особа - підприємець або інша фізична особа, яка використовує найману працю.

Так, згідно з листом Мінпраці від 23.03.2006 р. № ДЦ-12-1528/0/6-06 підприємцю (іншій фізичній особі - роботодавцю) право заповнювати першу сторінку трудової книжки не надано. Не мають його і посадові особи державної служби зайнятості (які здійснюють свої функції щодо ведення трудових книжок працівників у межах, визначених пунктом 2.20-1 вищезазначеної Інструкції, тобто тільки щодо завірення факту трудових відносин між працівником та фізичною особою - роботодавцем відповідно до зареєстрованого в державній службі зайнятості трудового договору).

На думку працівників даного відомства, не ведення трудової книжки в такій ситуації не є порушенням норм трудового законодавства і фізична особа - роботодавець не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ст. 41 КпАП. Така відсутність відповідальності може спричинити зловживання з боку роботодавця – ФОП.

Саме тому, на думку автора, дане питання має бути законодавчо врегульоване шляхом розробки та внесення відповідних доповнень до положень Інструкції.

Нагадаємо, що п. 2.12 Інструкції визначає, що перше сторінку трудової книжки, на якій вказуються Відомості про Працівника, має підписати особа, відповідальна за видачу трудових книжок, и після цього поставити печатку підприємства (або печатку відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Що стосується оформлення трудової книжки самій фізичній особі – підприємцю, слід зазначити, що відповідно до листа міністерства праці та соціальної політики  від 15.05.2002 № 06/2-4/133 у випадку здійснення підприємницької діяльності такою особою, йому трудова книжка не оформлюється, виходячи з того, що особа ні з ким не перебуває у трудових відносинах, тобто по відношенню ні до кого не є працівником.

Робота за сумісництвом

Як відомо трудова книжка оформлюється працівнику на підприємстві за основними місцем роботи. Тобто у разі роботи за сумісництвом працівнику не оформлюється інша трудова книжка.

Саме тому законодавством передбачено право працівника за бажанням вносити відомості про роботу на іншому підприємстві до трудової книжки (яка знаходиться за основним місцем роботи). Внесення таких записів щодо неосновного місця роботи здійснюється роботодавцем, у якого зберігається та ведеться трудова книжка на підставі заяви працівника та наданої ним відповідної довідки з місця роботи за сумісництвом.

Відомості про роботу за сумісництвом в трудовій книжці зазначається окремим рядком. 

Також слід зазначити, що вимога про надання заповненої трудової книжки при прийнятті на роботу за сумісництвом не застосовується.

3. Внесення змін до записів трудової книжки.

У деяких випадках (зміна зазви підприємства, виявлення помилок у тексті запису) може виникнути необхідність внесення змін до трудової книжки або вкладишу до неї.

Для різних розділів та даних, що занесені до трудової книжки законодавством встановлені особливі правила їх зміни.

Так у випадку зміни працівником прізвища, ім’я, по-батькові, дати народження, зміни до титульного аркуша трудової книжки вносяться шляхом закреслення старих даних (наприклад прізвища) та написання над ними нових.

Зазначені зміни виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі відповідних документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. 

В той же час п. 2.10 Інструкції встановлено, що у розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 

Тому внесення змін та виправлень до цих розділів здійснюється шляхом визнання окремих записів трудової книжки недійсними та внесення виправлених даних новим записом.

За загальним правилом обов’язок щодо виправлення записів, у яких були виявлені помилки, покладається на підприємство, установу чи організацію, яка внесла цей запис. Визнання запису недійсним здійснюється шляхом зазначення у вільному полі графи 3 порядкового номера та дати запису, що визнається недійсним з внесенням до графи 3 слів: «Запис №__ є недійсним, ___ (зазначається виправлене формулювання запису)». У графі 4 повторюються дата i номер наказу (розпорядження), запис з якого було неправильно внесено до трудової книжки.

У разі якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується його печаткою, а в разі відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі її відсутності - облархівом, держархівом міста Києва, держархівом міста Севастополя або держархівом при Раді Міністрів Криму. 
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. 

У разі відсутності відповідних наказів чи інших документів, що підтверджують відомості, які потребують змін, такі зміни вносяться на підставі інших документів, якими можна підтвердити факти та дані, занесені до трудової книжки або не зазначені в ній.

Показання свідків для виправлення занесених раніше записів не використовуються.

Зміна назви підприємства під час роботи працівника заноситься до трудової книжки окремим рядком.

4. Видача дублікату трудової книжки (вкладишу до неї).

Дублікат трудової книжки (вкладишу до неї) видається у наступних випадках:
1. втрати (загублення) трудової книжки;
2. її суттєвого пошкодження, внаслідок чого унеможливлюється її використання.

Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), негайно повідомляє про цей факт власника або уповноважений ним орган за місцем останньої роботи. Дублікат трудової книжки (вкладишу) заповнюється та видається працівнику за останнім місцем роботи протягом 15 днів (або більше, у випадку ускладнення). Заповнення дублікату має свої особливості.

Заповнення розділів трудової книжки про роботу, нагороди та заохочення, отриманні працівником не за останнім місцем роботи, заносяться до трудової книжки на підставі довідок, виданих працівнику на підприємствах, установах чи організаціях, в яких особа до цього працювала. 

Враховуючи, що усі відомості про роботу, нагородження та заохочення мають бути підтверджені відповідними документами, власник/уповноважений ним орган зобов’язаний надати працівнику повне сприяння для відновлення відомостей у трудовій книжці. 
Відомості про трудову діяльність, нагороди та заохочення за останнім місцем роботи заносяться до дублікату на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

У випадку якщо працівник до влаштування на останнє підприємство вже працював, до розділу «Відомості про роботу» трудової книжки у графу 3 спочатку заноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. 

Загальний стаж роботи записується сумарно, із зазначенням загальної кількості років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. 

Окремими записами оформлюється лише загальний стаж роботи працівника на останньому підприємстві, підтверджений належно оформленими документами.

Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. 

У тому разі, коли документи не містять частково або повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. 

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого внесені відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. 

У верхньому правому кутку першої сторінки трудової книжки вноситься напис «Дублікат».

У разі, якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. ін.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). 

При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис: «Замість видано дублікат», а книжка повертається її власнику. При влаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки. 

5. Заповнення та видача трудової книжки при звільненні.

Ст. 47 КЗпП встановлений обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, оформлену у встановленому законом порядку, в  день звільнення такого працівника.

Запис про причини звільнення працівника проводиться у точній відповідності з формулюванням закону (положень КЗпП) із посиланням на відповідні норми та має бути здійснений  з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. 

У разі звільнення працівника, усі записи про роботу і нагороди, які занесені до його трудової книжки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До трудових книжок осіб працездатного віку заносяться відомості про тривалість та місце підвищення кваліфікації за останні 2 роки.

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором, або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів в трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади. 

Трудова книжка видається працівнику у день звільнення з внесеним до неї записом. Відповідно до п. 3 Постанови №301: «… при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку».

Днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо керівник або інша уповноважена особа не видає працівнику трудову книжку у день звільнення, такому працівнику за кожен день затримки нараховується середньомісячна заробітна плата, а днем звільнення вважається день фактичної видачі трудової книжки. Про новий день звільнення керівник/відповідальна особа має видати наказ та внести новий запис/зміни до трудової книжки працівника.

Як показує судова практика, порядок видачі трудових книжок при звільненні порушують як роботодавці, затримуючи чи відмовляючи у видачі належним чином оформлених трудових книжок, так і працівники, зловживаючи та перекручуючи надані їм законодавством права, зокрема положення п. 4.1. Інструкції № 58, яке встановлює, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.  

Тому у випадках звернення до суду, як працівникам, що правомірно захищають свої порушені права, так і роботодавцям, які захищаються від неправомірних дій колишніх працівників, слід звернути особливу увагу на оформлення документального підтвердження фактів, які мають бути доведені в суді.

6. Відповідальність.

Відповідно до ст. 265 КЗпП, особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Ст. 117 КЗпП визначає, що в разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу,  при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.
    
При наявності  спору   про   розміри   належних   звільненому працівникові  сум  власник  або  уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в  тому  разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то  розмір  відшкодування  за  час  затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору. 

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації відповідно до п. 4 Постанови №301. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. 

Адміністративна відповідальність за порушення трудового законодавства (в т. ч. порядку ведення трудових книжок) передбачено ст. 41 КпАП та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Як видно, законодавством визначений досить широкий спектр відповідальності за порушення у сфері трудового права, зокрема порядку заповнення, ведення, зберігання та видачі трудових книжок. Більш чітко положення про відповідальність прописані по відношенню до юридичних осіб роботодавців, що дає змогу більш ефективно захищати порушені ними права працівників. Деякі неточності та прогалини з цього питання у розрізі відповідальності роботодавців – ФОП спричинює певні труднощі при відстоюванні своїх інтересів, проте треба сподіватись, що з розвитком українського законодавства у найближчий час будуть вирішені і ці питання.